Коли Естонії і іншим прибалтійським країнам на початку 90-х вдалося вирватися з лещат тоталітарного режиму союзу, вони з самого початку не мали найменших сентиментів, що рано чи пізно північний «сусід» Росія захоче повернути втрачені республіки в «комуналку» сім’ї народів. Знали і до цього почали готуватися.

Кайцеліт – союз оборони Естонії, саме так дослівно перекладається назва цієї добровольчої організації. «Новий час» не вперше знайомить мешканців району з Кайцелітом. У далекому вже 2009 році саме завдяки спілкуванню нашої газети з представниками української діаспори в Естонії мене, як редактора газети, та тодішнього голову районної ради Романа Баліцкого ця організація на офіційному рівні запросила на святкування 20-ї річниці організації. Тоді нам і в голову не могло прийти, що через якихось 4 роки досвід естонців буде вкрай необхідний для нашої, здавалось би, на той час мирної і «захищеної Будапештським меморандумом» держави.

Естонія на той час вже була у складі НАТО, проте хлопці з Кайцеліту нам сказали слова, які аж нині стають для нас зрозумілими: «Ми реально знаємо, що якщо Росія вирішить захопити Естонію, їй вистачить два дні. За два дні мають підійти війська НАТО. Підійти або не підійти… Кайцеліт в будь-якому випадку буде вести партизанську війну».

Цього тижня на запрошення Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце» до Львова, Стрия та Жидачева завітав пан Калев Наур, старійшина естонського Союзу оборони Кайцеліт. Саме Калев комунікував з нами, коли ми приїжджали до Естонії, тому щиро були раді приїзду друга.

У Львові пройшло кілька зустрічей, учасниками яких були журналісти, громадські активісти, волонтери, АТОвці. Калев Наур презентував організацію, відповідав на питання про діяльність Кайцеліту. Аналогічна презентація пройшла у Стрию, а в Жидачеві в суботу, 1 жовтня, в редакції часопису відбулась зустріч, на якій були представники Спілки ветеранів АТО (Тарас Стефанів), громадський активіст Володимир Мелех, представники ГО «Народний легіон» (Володимир Гаврон, Роман Кулик), Ігор Процан – керівник терцентру соціальних служб, Роман Баліцкий – член спостережної ради благодійного фонду «Добре серце».

Кайцеліт засновано ще в далекому 1918 році. Естонці вважають, що й сама Естонська республіка була заснована в 1918 році, але 50 років перебувала під радянською окупацією. Кайцеліт – це єдина громадська організація країни, діяльність якої регулюється спеціальним законом, який був прийнятий у 1918 році, а кілька років тому просто оновлений і наближений до реалій сучасності.

Що ж таке естонський Кайцеліт і чим його досвід може бути корисний нам, українцям?

КАЛЕВ НАУР: «У далекому 1990 році, коли Естонія визволилась з-під радянської окупації, групою патріотів був відроджений Кайцеліт. Спершу ми просто скинулись грішми, зброя була своя або купована, тоді це були «калашнікови», амуніцію теж купували. Єдиної форми не було, добровольців Кайцеліту відрізняли пов’язки на рукавах. Мотивація була простою: ми почали відчувати себе естонцями, громадянами, які готові боронити свою незалежність зі зброєю в руках. Колишні радянські люди через службу в Кайцеліті швидше ставали Громадянами. Потім ми набули досвіду: організаційного, військового, ідеологічного.

Сьогодні Кайцеліт налічує близько 27 тисяч членів, з них 15000 – це суто сили самооборони. Тобто навчені люди, об’єднанні за територіальним принципом у 15 повітових дружин, які володіють автоматичною вогнепальною зброєю, транспортними засобами і готові у будь-яку мить стати на захист своєї країни. На озброєнні в естонських добровольців сьогодні шведські автомати, вони добре екіпіровані й організовані, це все – за рахунок держави. Зброю тримають переважно вдома, в спеціально обладнаних сейфах. Щодо безпеки: якщо члена Кайцеліту помітять зі зброєю під дією алкоголю, покарання буде невідворотним і суворим – позбавлення членства в організації. А це означає автоматичне позбавлення зброї. Але найстрашніше для естонця те, що після такого випадку товариство буде ставитись до нього як до прокаженого, як до такого, що не виправдав довір’я.

Бути членом Кайцеліту – дуже почесно. Практично всі вищі державні чиновники, включаючи Президента, є членами цієї державної добровольчої організації. До речі, при вступі до Кайцеліту потрібні рекомендації двох діючих членів організації і приблизно річний випробувальний термін. Союзу оборони підпорядковані також три допоміжні організації: жіноча, хлопчача й дівоча. Командирів Кайцеліту готують на спеціальних курсах на базі армії, а сержантську школу організація має свою власну. В складі Кайцеліту є також спеціальний підрозділ кібероборони. Сили Кайцеліту можуть виконувати оборонні завдання, їх також можуть залучати до виконання правоохоронних чи рятувальних завдань.

Естонці чітко усвідомлюють загрозу, яку несе для державності сусідня Росія, і реагують на неї адекватно. З 2014 до кінця 2015 року кількість членів Кайцеліту зросла на 2000 чоловік. Це стало реакцією на агресію Росії проти України».

Сьогодні в Україні тема добровольчих військових організацій є надто актуальною. З початком війни на сході саме добровольчі батальйони були кістяком збройних сил, які довелось відновлювати з нуля. Проте війна на сході перейшла у фазу позиційної, армія зміцніла і модернізувалася. А ці молоді хлопці, які вступили в «Айдар», «Азов», «Правий сектор» «Прикарпатську СІЧ» сьогодні, як у на с часто буває, маючи колосальний військовий практичний досвід, залишаються незатребуваними. Є й інша сторона проблеми: не всі, хто влився у добровольчі батальйони, йшли з чистими помислами та патріотизмом. Чого гріха таїти, були і колишні «бандюки», «менти», у найгіршому розумінні цього слова», та інші пройди. Саме завдяки їм, їхнім кримінальним діям подеколи проти простих людей спаскуджено поняття «добровольчі батальйони». Сьогодні в їх руках є досить зброї, і зрозуміло куди вона може повернутися… З цим щось треба робити. І естонський досвід - це один із можливих варіантів для держави.

Олег Канівець, на запрошення якого Калев Наур прибув на Львівщину, поділився своїм баченням: «Досвід маленької Естонії яскраво ілюструє кілька важливих для України моментів. Перший. Наявність у країні потужної добровольчої організації є серйозним стримуючим фактором для можливого агресора: ворог може знати чисельність регулярної армії, її озброєння і дислокацію, але кількість людей, які мають вдома автомати і готові їх застосувати проти агресора, є великою загадкою для можливих «зелених чоловічків» і великою проблемою для потенційного окупанта. Тим більше в країні, яка має вагомий досвід партизанської війни. Другий позитивний момент. У свідомості громадян, яким держава довірила зброю, відбуваються серйозні зміни – вони стають більш відповідальними. Позитивний досвід Естонії дає механізми убезпечення від володіння зброєю осіб з нестійкою чи неадекватною психікою. Дві рекомендації діючих членів Кайцеліту і річний випробувальний термін є серйозною перешкодою для володіння зброєю людям, що здатні на неадекватні вчинки. Момент третій. У свідомості влади також мають відбутися серйозні політичні зміни: влада має стати відповідальною й демократичною. Недемократична влада не зможе терпіти в себе під боком вільну людину зі зброєю. Велика кількість таких громадян у суспільстві – ознака його зрілості й цивілізованості. Таким шляхом створення територіальної оборони пішли Швейцарія, Норвегія, Ізраїль. Але це країни, які не знали ворожої окупації. Для нас особливо цінним є те, що такий позитивний приклад подає країна, яка звільнилась від радянського гніту, – Естонія. Звісно, не можна тупо копіювати кроки маленької Естонії, все населення якої складає близько 1,3 мільйона чоловік. Але використати її позитивний досвід побудови системи територіальної оборони ми просто зобов’язані».

Інтернет видання "Новий час" 

 

 

 



Канівець: Порошенко буде змушений погодитись на Яценюка-прем’єра.  Відео.
У політичній кризі, яка на сьогоднішній день склалась в країна, в більшій мірі винна Банкова і особисто Президент Петр Порошенко.
Канівець: Обмін полоненими з гуманітарної сфери повністю перейшов у політичну складову. Відео
Сьогодні у питанні обміну полоненими українська дипломатія майже зовсім не ефективна. Про це в ефірі телеканалу «112» заявив народний депутат VII скликання...
Олег Канівець, гість 112 Україна, 30.11.2015  Відео
Олег Канівець про призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про відставку заступника начальника Нацполіції Василя Паскала та про другу річницю силового...

Олег Канівець у Twitter:

banner 2 min

 

Oleh Kanivets facebook youtube t m